Конюшина лучна

Біологічні особливості

Конюшина лучна має ряд цікавих пристосувань. Так, перед дощем її листки опускаються і складаються, як зонтик, прикриваючи квіткові головки. Білі плями на листках забезпечують триваліше випаровування рослиною вологи: світліша поверхня повільніше охолоджується. Боби дрібні. При них залишається висохла оцвітина, тому вони добре поширюються вітром. Як і багато інших бобових, конюшина лучна не боїться нічного холоду, вночі вона менше випаровує води і менше втрачає тепла. Росте переважно вночі за рахунок нагромаджених за день речовин. У холодні ночі процес росту значно уповільнюється, нагромаджені речовини повністю не витрачаються і наступного дня гальмують фотосинтез. Рухом листків рослина регулює певне співвідношення денних і нічних температур, потрібне для її нормального розвитку. Конюшина червона - культура помірного клімату. Це вологолюбна рослина, що погано переносить посуху. Під час вегетації краще росте при відносно низьких температурах, ніж при високих.. Насіння починає проростати при температурі 2°С. Сходи витримують приморозки до 5°С, а короткочасне зниження навіть до мінус 6-7°С. Як багаторічна культура добре зимує під сніговим покривом, витримує морози до мінус 25-30°С. Конюшина добре переносить затінення під покривом ячменю чи інших культур. Невибаглива до ґрунтів. Оптимальна величина рН 5,5-7,0. При підвищенні кислотності пригнічується діяльність бульбочкових бактерій, внаслідок чого порушується живлення рослин азотом.

Обробіток ґрунту

Основний обробіток ґрунту проводиться відповідно до агротехнічних вимог. На полях з великою кількістю коренепаросткових бур’янів застосовують поліпшений зяблевий обробіток, який починається з лущення стерні. Потім проводиться зяблевий обробіток плугом з передплужником на глибину до 30 см.. Ефективне очищення від мало річних бур’янів забезпечує напівпаровий обробіток ґрунту, який включає лущення стерні, глибоку оранку і, в подальшому, у міру появи проростків бур’янів 2-3 культивації паровими культиваторами (КПС-4М, КПС-4М-01 та ін.). Весняний комплекс робіт потребує старанного обробітку ґрунту. Передпосівний обробіток грунту і посів варто проводити в короткий термін. В умовах лісостепу України кращим терміном для посіву є перші дні початку весняно-польових робіт. Рано навесні при досягненні ґрунтом фізичної стиглості проводять ранньовесняне розпушування і вирівнювання поверхні ґрунту. В день сівби проводять перед посівну культивацію на глибину до 5-7 см з одночасним боронуванням або комбінованими агрегатами. Після передпосівної культиваціїї проводять коткування грунту кільчато-зубчатими котками. При вирощуванні конюшини без покриву для передпосівного обробітку використовують ті ж агрегати і механізми що і при вирощуванні других сг культур. Насіннєвий матеріал із вмістом 15-20% твердого насіння слід скорегувати. Без скарифікації можна втратити до 50 % дуже дорогого насінного матеріалу, оскільки тверде насіння сходить значно пізніше — через 2 — 3 тижні, місяць і навіть через рік. Як показали дослідження через пізні сходи значної частини насіння травостій буде стро¬катий за структурою, у ньому багато карликових, слабко розвине¬них рослин. За 3-4 дні до посіву насіння конюшини скарифікують на спеціальних машинах або вручну і безпосередньо перед засипанням у сівалку змішують з просіяним гранульованим суперфосфатом (10 кг/га). Також перед сівбою проводять передпосівну інокуляцію насіння Ризоторфіном (Нітрагіном). Для цього виготовляють суспензію, розводячи Ризоторфін водою з розрахунку 3л води на 100кг насіння. Оброблене суспензією насіння добре перемішують і негайно висівають запобігаючи попадання на нього прямих сонячних променів, які згубно діють на бактерії. Посів проводять сівалками СОН-2,8А; СКОН рядковим способом із міжряддями 45 см. Глибина заробки насіння (1,5-2 см) забезпечується установкою на сошниках обмежувальних реборд або коточків. Норма витрати насіння в залежності від їхньої схожості – 7 - 8кг/га. Низька дружність сходів і повільний ріст на початку вегетації вимагають особливо ретельного догляду за посівами конюшини відразу після появи сходів. Перше розпушування міжрядь (шаровку) проводять після позначення рядків на глибину 4-5 см культиваторами (КРН-2,8Б, КРСШ-2,8А, КРН-4,2 і ін.) із плоскоріжучими лапами-бритвами. Одночасно з цим застосовують ротаційно-голчасті диски для руйнування грунтової кірки в захисній зоні і рядках. Шаровку проводять при малій швидкості трактора, щоб уникнути можливого засипання рослин грунтом. Механізовані обробітки необхідно правильно поєднати з ручними прополками в рядках. З метою покращення фітосанітарного стану посіву до або після першого рихлення площу оприскують препаратом ЄМ-А при нормі внесення 5 л/га. Дана процедура сприяє покращенню позакореневого живлення рослин мікроелементами та подавляє патогенну мікрофлору на площі.. За перший рік вегетації проводять 3-4 розпушування міжрядь, поступово збільшуючи глибину обробітку до 8-10 см. Перехідні плантації конюшини навесні боронують впоперек рядків, очищають від відмерлих надземних частин рослини і до змикання рядків 2-3 рази культивують міжряддя: перше розпушування проводять на глибину 10-12 см, друге - 8-10 см, третє 6-8 см. На плантаціях другого і третього року життя зазвичай потрібно провести 1-2 ручні прополки від бур'янів у рядках. Конюшина добре реагує на внесення добрив. У весняний період перед проведенням передпосівної культивації вносять до 3 ц нітроамофоски або тільки фосфорні і калійні добрива, оскільки рослина на коренях формує клубенькові бактерії де виробляються достатня кількість азоту. При весняній сівбі рослина зацвітає і навіть формує насіння у рік сівби. В умовах України літні посіви конюшини ростуть гірше, поступаються весняним строкам сівби. Повертатись на це ж поле з конюшиною можна не раніше як через 4-6 років..

Добрива

Рослини з урожаєм виносять значну кількість поживних речовин. За даними УНДІ кормів на 100 ц сіна конюшина лугова засвоює 246-280 кг/га азоту, 56-79 фосфору, 217-270 калію і 115-136 кг/га кальцію. Органічні добрива (20-40 т/га) доцільно вносити за 1-3 роки до сівби конюшини в оптимальних нормах, рекомендованих для культури яка висівається в цей рік. Основне внесення мінеральних добрив здійснюється під покривну культуру. Дози добрив визначають відповідно до запрограмованого урожаю покривної культури та наявності елементів живлення в ґрунті в формах доступних для засвоєння рослинами. Крім основного внесення посіви конюшини підживлюють фосфорно-калійними добривами (Р30-60К30-60) восени після збирання покривної культури, а бо навесні на другий рік вегетації та після скошувань. На бідних ґрунтах додають ще азот в дозі N20-30. Рекомендовані дози корегують в залежності від вмісту поживних речовин в ґрунті. На ґрунтах бідних на мікроелементи ефективне внесення борних, молібденових, марганцевих мікродобрив. Сильно кислі ґрунти обов’язково вапнують. Дози вапну вальних матеріалів залежать від кислотності ґрунту та його гранулометричного складу. Доведено, що рослини найбільш чутливі до кислої реакції в початковій фазі їх розвитку в рік сівби. У разі відсутності в сільгосппідприємстві потрібної кількості вапна слід внести його хоч в невеликих дозах (1-2 т/га) перед сівбою покривної культури. Щоб посилити утворення на коренях бобових трав бульбочок з азотофіксуючими бобовими бактеріями насіння перед сівбою обробляють Ризоторфіном. Для цього виготовляють суспензію, розводячи Ризоторфін водою з розрахунку 3л води на 100кг насіння. Оброблене суспензією насіння добре перемішують і негайно висівають запобігаючи попадання на нього прямих сонячних променів, які згубно діють на бактерії.

Сівба

Для сівби використовують високоякісне кондиційне насіння районованих та місцевих селекційних сортів. Насіннєвий матеріал із вмістом 15-20% твердого насіння слід скорегувати. Щоб запобігти ураженню сходів конюшини хворобами і шкідниками насіння перед сівбою протруюють пестицидами. Цей захід доцільно поєднувати з обробкою насіння мікродобривами. Перед сівбою проводять передпосівну інокуляцію насіння Ризоторфіном (Нітрагіном).

Догляд

Норма висіву Норма висіву залежить від якості насіння, строку сівби, глибини його загортання, підготовки ґрунту та ґрунтово-кліматичних умов. На бідних ґрунтах та при сівбі конюшини під просо, кукурудзу на зелений корм слід висівати 16-20 кг/га. При підсіві під ранні ярі у добре підготовлений ґрунт на глибину 1,5-2 см, на окультурених чорноземах норма висіву – 14-16 кг/га. У разі нестачі на господарстві достатньої кількості насіння можна обмежитись висівом 10-12 кг/га конюшини в сумішці з тимофіївкою 2-3 кг/га насіння. При висіві конюшини у сумішці з багаторічними злаками рекомендуються такі норми висіву, кг/га конюшини 10-12 + костриці лучної 5-6; конюшини 7-8 + люцерни 5-6 + тимофіївки 3-5. Норму висіву покривної культури зменшують на 10-20 % порівняно з її нормою при вирощуванні в чистих посівах. Глибина загортання насіння Глибина загортання насіння на важких заливних ґрунтах – 1,5-2,0, на легких – до 3см. Зі збільшенням глибини загортання насіння різко зменшується його схожість. Догляд за посівами Для підвищення польової схожості та дружнього проростання насіння посіви прикочують кільчасто-шпоровими котками. Для знищення бур’янів посіви конюшини, підсіяні під злакові культури, обробляють у фазі одного-п’яти справжніх листків гербіцидами. Щоб створити сприятливі умови для конюшини дуже важливо своєчасно зібрати покривну культуру, залишити високу стерню (12-15 см) для снігозатримання підживити мінеральними добривами в дозі Р40-60К40-60. Якщо конюшина після виходу добре розвивається і передбачається масове цвітіння її необхідно підкосити на висоті 10-12 см, але не пізніше, ніж у кінці серпня. Пізно восени проводять інвентаризацію посівів, щоб визначити їх стан і виявити не придатні для подальшого вирощування площі. Стан посіву оцінюють залежно від кількості рослин на 1м2 та ступеню їх розвитку. Якщо цей показник для умов Лісостепу перевищує 360, поле можна залишити для використання в наступні роки. На другому році життя догляд починають з весняного боронування важкими або середніми боронами, або обробляють голчастими боронами. На початку весняного відростання проводять інвентаризацію посівів. Зелену масу скошують у період бутонізації – на початку цвітіння на висоті 4-6 см. Залишення зрізу на 1см вище призводить до недобору врожаю, крім того, низький зріз стимулює дружне відростання рослин у другому укосі. Післяукісне боронування сприяє підвищення урожаю."

Збирання

Сировиною кропиви дводомної є надземна маса, зокрема сухе листя, інколи використовують кореневища. Траву кропиви збирають на першому році вегетації 2 рази (при розмножені вегетативно – кореневищами), на другому та послідуючих роках вегетації виконують 4 і більше укосів. Перший укіс на першому році вегетації виконують у червні – липні (залежно від способу розмноження), на другому році в кінці травня. Вже через 40-50 днів після збирання врожаю, за забезпечення рослин оптимальною вологістю грунту та елементами живлення, виконують наступний укіс.
Скошують надземну масу кропиву комбайном із одночасним завантаженням сировини в причеп.
Висушують сировину в промислових сушарках методом активного вентилювання підігрітим повітрям, температура теплоносія не повинна перевищувати 40 оС. Сировину можна висушувати в природніх сушарках під навісом на стелажах розстилаючи тонким шаром та забезпечуючи активне природнє вентилювання. Висушену сировину залишають для відволоження (абсорбування вологи з повітря) так, як пересушений листок кропиви дводомної легко руйнується на дрібні частинки (в пил) та втрачає товарний вигляд. Далі сировину за потреби подрібнюють, або відділяють лист від стебла, за вимоги споживача.
Врожайність сухого листа кропиви за оптимальних умов росту та розвитку може становить 2 т/га на першому році вегетації та 4 т/га на другому та наступних роках вегетації.

Збирання

У лікувальних цілях використовуються квіти червоної конюшини. Ефективність лікування багато в чому залежить від якості заготовок. Слід скористатися наступною інструкцією: • здійснюйте збір з середини червня по кінець серпня; • акуратно зривайте квіти; • сушіть або на відкритому повітрі під навісом, або в добре провітрюваному приміщенні в затемненому місці; • зберігайте висушене сировину в закритій тарі в недоступному для сонячного світла місці; • постарайтеся використовувати заготовки протягом 1 року. Збір суцвіть проводять совками, при цьому очищуючи сировину від стебел та бокового листя. Збирання конюшини на лікарську рослинну сировину проводять у фазу цвітіння. Не можна збирати суцвіття конюшини на сировину під час роси або дощу (суцвіття темніє). Убрані суцвіття вивозять із поля і сушать у тіні, під навісами або в сушарках. Навіть нетривале зберігання маси у великих купах викликає самозігрівання і зниження якості сировини. Не рекомендується також сушити сувіття на відкритому повітрі, де сонячні промені й атмосферні опади призводять до знебарвлення сировини. Врожай суцвіть з однорічних плантацій у повітряно-сухій вазі досягає 6 ц/га а дворічних до 8 ц/га. Перед масовим збиранням суцвіть слід провести хронометраж робіт для визначення норми збирання суцвіть робітниками. Для цього проводимо збирання суцвіть совками протягом 1 години, зважуємо сировину і сиру вагу множимо на 8. Отримуємо денну норму виробітку, наприклад – 30 кг . За дану вагу оплата становить 300 грн, тобто за 1 кг – 10грн. У залежності від кількості зібраної сировини працівниками проводиться відповідна їх оплата. Збирання сувіть проводиться на протязі 60-80 днів. Після чого до осені слід провести не менше як 2 рихлення міжрядь і одну ручну прополку. На другому році життя догляд починають з весняного боронування важкими або середніми боронами, або обробляють голчастими боронами. До початку цвітіння культури (кінець травня місяця) необхідно провести до 2 рихлень міжрядь і одну ручну прополку. Збирання сувіть проводять аналогічно як і на першому році життя. Як правило, на 3-му році життя спостерігаеться значне випадання рослин (зрідження), А тому необхідно провести інвентарізацію посіву і визначити доцільність експлуатаціїї площі. В разі значних випадів площу передисковують у 2 сліди і у подальшому використовують для вирощування с.г культур.

Шкідники і хвороби, методи боротьби з ними.

Фузаріоз проявляється на рослинах у вигляді кореневої гнилі та в’янення. На проростках буріє підсім’ядольне коліно і кінчик кореня. Часто уражені проростки гинуть ще до виходу на поверхню ґрунту або дають сходи, але потім відстають у рості й розвитку. На рослинах другого і третього років життя хвороба проявляється у вигляді побуріння тканини біля основи стебел, яка потім покривається білими або блідо-рожевими подушечками. Окремі рослини жовтіють, в’януть і відмирають внаслідок ураження судинних пучків кореня й основи стебла. У разі поперечного розрізу цих органів видно побуріння судин у вигляді кільця або півкільця. Заражене насіння щупле, сріблясте. Захисні заходи. Посів конюшини з покривом ярих зернових культур, оптимальні норми висіву, навесні боронування посівів, позакореневі підживлення рослин макро- і мікроелементами. Антракноз. Ознаки хвороби проявляються на всіх органах рослин. На проростках, сім’ядолях і стеблах з’являються штрихи і темні плями, які розростаються, рослини в’януть і відмирають. На стеблах дорослих рослин хвороба проявляється у вигляді бурих смуг, які пізніше перетворюються у бурі виразки з чорною облямівкою. У місцях уражень стебла ламаються. На листках з’являються спочатку дрібні світло-коричневі плями вздовж жилок, які згодом розростаються, зливаються і утворюють великі бурі плями. У вологу погоду уражена тканина покривається брудно-білими подушечками — конідіальним спороношенням гриба у вигляді ложа. Насіння у хворих рослин щупле, часто не дає сходів. Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Colletotrichum trifolii Bаin et Essary, який у період вегетації конюшини поширюється конідіями. Спричиняють поширення інфекції і розвиток хвороби прохолодна погода та висока вологість повітря (80–100%). Інкубаційний період розвитку захворювання, залежно від температури, триває 5–14 днів. Основне джерело інфекції — уражені рослини, рослинні рештки і насіння, у яких патоген зберігається грибницею. Шкідливість хвороби виявляється у зрідженні посівів, зменшенні асиміляційної поверхні рослин, зниженні кормових якостей зеленої маси і сіна. У разі інтенсивного розвитку хвороби недобір зеленої маси може сягати 50%, а насіння — 60% і більше. Захисні заходи. Дотримання сівозміни і просторової ізоляції між насіннєвими і фуражними посівами конюшини, протруєння насіння, підживлення рослин молібденом, навесні боронування посівів конюшини, обприскування насінників фунгіцидами. Аскохітоз. Зовнішні ознаки хвороби проявляються на листках у вигляді жовто-бурих округлих концентричних плям. На стеблах вони видовжені, охоплюють частину або все стебло. У місцях уражень формуються темні крапки — пікніди гриба, які часто розміщуються у вигляді концентричних кілець. Уражені листки передчасно відмирають і обпадають. Особливо інтенсивно поширюється хвороба на посівах другого та третього років за підвищеної вологості влітку. Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Ascochyta boltshauseri Sacc. Під час вегетації конюшини він поширюється пікноспорами. Джерело інфекції — уражені рослини, рештки і насіння, у яких гриб зберігається грибницею та пікнідами. Шкідливість хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин, що значно знижує урожай зеленої маси і погіршує її якість. Особливо інтенсивно уражуються рослини хворобою на посівах другого та третього років за високої вологості повітря у літній період. Залежно від інтенсивності розвитку хвороби недобір урожаю зеленої маси і насіння становить 10–30%. Захисні заходи. Всі заходи, які проводяться на конюшині проти антракнозу, є ефективними і проти аскохітозу. Бура плямистість поширена повсюди, де вирощують конюшину. Особливо інтенсивно уражуються рослини за умов вологої і теплої погоди. Симптоми її проявляються на листках у вигляді жовто-бурих або бурих округлих дрібних плям діаметром 2–3 мм. Краї плям нерівні, зубчасті або китицеподібні, спочатку розпливчасті чи трохи відмежовані від здорової тканини, пізніше стають виразними. У центрі плями з верхнього і нижнього боків листка формуються 1–3 бурі або сірувато-чорні блюдцеподібні плодові тіла — апотеції у вигляді горбиків 1–1,5 мм. Збудником хвороби є сумчастий гриб Pseudopeziza trifolii Fckl., який поширюється протягом вегетації рослин сумкоспорами. Зберігається він на уражених рослинах, рештках, інколи — на насінні грибницею і апотеціями. Шкідливість хвороби виявляється у зниженні асиміляційної поверхні рослин в результаті передчасного відмирання уражених листків, зменшенні урожаю зеленої маси і насіння конюшини. Захисні заходи. Всі заходи, які проводяться на конюшині проти антракнозу, є ефективними і проти бурої плямистості. Іржа проявляється протягом вегетації рослин на всіх надземних органах, за винятком суцвіть, у вигляді бурих подушечок — уредіній гриба, які порошать. Наприкінці вегетації з’являються темно-коричневі телії, що зливаються і часто утворюють суцільні плями. Уражені листки, квіткові головки, окремі пагони і навіть цілі рослини в’януть і засихають. Збудником хвороби є іржастий гриб Uromyces fallens Kern., який поширюється уредініоспорами, формує за сезон декілька генерацій уредініостадії. Джерело інфекції — уражені рослини, на яких гриб зберігається уредініогрибницею, і уражені післяжнивні рештки, на яких зберігаються теліоспори. Шкідливість хвороби виявляється у зниженні зимо- і посухостійкості уражених рослин. До 30–35% уражених рослин гинуть, спричиняючи зрідження посівів, зменшується у посівах до 60% формування квіткових головок, знижується у зеленій масі вміст протеїну, каротинів, глюкози, збільшується вміст клітковини. Насіння з уражених рослин щупле, легеньке, з низькою схожістю. Захисні заходи. Вирощування стійких сортів, забезпечення збалансованого живлення рослин, навесні — боронування посівів, у разі прогнозу інтенсивного розвитку хвороби — скошування зеленої маси на низькому зрізі і вивезення її з поля, обприскування насінників фунгіцидами.